Літературне краєзнавство: КРАЄЗНАВЧІ РОЗВІДКИ

«Учитель готується до свого найкращого уроку все життя».

В. Сухомлинський

Дослідницька діяльність - вища форма самоосвітньої діяльності учня. Формування науково-дослідницьких умінь у школярів - процес складний і довготривалий. Він не виникає на порожньому місці і не розвивається сам по собі. А тому завдання вчителя-керівника - поступово і методично формувати дослідницькі навички, здійснюючи постійний контроль за виконанням учнями науково-дослідницьких робіт; аналізувати і виправляти помилки; визначати найкращі, найефективніші шляхи виконання роботи, розчленувати її на певні складові та розділи, навчаючи учнів поєднувати дослідницьку діяльність з науковою, а також з'ясовувати можливості подальшого застосування результатів роботи.

Основні завдання впровадження методу дослідження на уроках української мови і літератури:

створення умов для зацікавленості учнів предметом;
реалізація індивідуальних можливостей учня через творчість;
використання проектної технології;
робота з обдарованими та здібними учнями;
створення на уроках здорової конкуренції.

Вчитель-наставник навчає методиці дослідження, консультує учня в процесі виконання роботи, розв'язанні поставлених проблем, враховуючи інтелектуальні та психологічні особливості дитини, оцінює отримані результати; у здійсненні продуктивного наукового дослідження обов'язкове поєднання керованої науково-дослідницької діяльності з самостійною, самоосвітньою діяльністю учня, яка є основою інтелектуального росту дитини, формування її творчої особистості.

Процес дослідження має індивідуальний характер і відбувається за такою схемою: вибір теми - складання плану роботи - підбір джерел і літератури - знайомство з джерелами і складання на їх основі плану написання дослідження - відбір та оцінка фактів - обробка та систематизація зібраного матеріалу - написання роботи - її рецензування і доопрацювання - остаточне редагування та оформлення - захист роботи.

Впровадження методу дослідження передбачає активне використання проектної технології.

Як показує практика:

проектна технологія – це особливий вид пізнавальної активності, мотивований проблемним протиставленням відомого і невідомого, що має на меті активізацію процесу пізнання й осмислення нового;
проектне навчання не тільки спонукає до розумово вмотивованої доцільної діяльності. Відповідно до інтересів, а й істотно трансформує роль педагога в керівництві нею. Педагог сьогодні не стільки той, хто вчить, скільки той, хто розуміє і відчуває, як учень вчиться. У цьому завдання особистісно зорієнтованої педагогіки, становлення якої відбувається нині;
підготовка і захист проектів є формою діяльності, що ідеально відповідає потребам сполучення «близької» і «далекої» перспектив. Це практичний шлях придбання навчального і соціального досвіду, активного включення й реалізації життєвих планів особистості;
проектне навчання – корисна альтернатива класно-урочній системі. Але воно аж ніяк не повинно витіснити її і стати певною панацеєю. Проектне навчання слід використовувати як доповнення до інших видів прямого чи непрямого навчання, як засіб прискорення росту і в особистісному вимірі, і в академічному.